ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ПУБЛІКАЦІЇ
Тексти доповідей з Міжнародної українознавчої наукової конференції пам’яті Раїси Тростинської, які пройдуть сліпе рецензування й отримають два позитивні відгуки рецензентів, будуть опубліковані в електронному Збірнику наукових праць.
Наукова праця не повинна перевищувати обсяг у 18 000 знаків (з пробілами), включаючи анотацію з ключовими словами мовою наукової праці, яка вміщується перед самою статтею, а також список літератури та анотацію з ключовими словами англійською мовою.
Приймаються рукописи українською, хорватською та англійською мовами. Публікуються лише оригінальні тексти, які раніше не були опубліковані.
ВКАЗІВКИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВОЇ ПРАЦІ:
● відомості про автора: на початку статті у верхньому лівому куті слід вказати прізвище, ім’я автора або авторського колективу, місце проживання (місто) або назву установи, де працює автор, адресу електронної пошти (курсив, шрифт Times New Roman, кегль 12, інтервал між рядками 1,0);
● на початку рукопису має бути вміщено коротку анотацію обсягом до 150 слів мовою наукової праці разом із ключовими словами (до п’яти слів, розділених крапкою з комою), шрифт Times New Roman, кегль 10, міжрядковий інтервал 1,0;
● заголовок тексту пишеться великими літерами (Times New Roman, кегль 14, напівжирний, вирівнювання по центру);
● форматування тексту проводиться шрифтом Times New Roman, кегль 12, міжрядковий інтервал 1,5, вирівнювання з обох сторін, поля: звичайні, 2,5 мм;
● примітки повинні бути написані на тій самій сторінці, шрифт Times New Roman, кегль 10, без інтервалів, вирівнювання з обох сторін;
● курсивом позначають назви книг, журналів, антологій, газет, словників, енциклопедій, збірок поезій чи оповідань тощо;
● після списку літератури слід вказати назву статті, анотацію до 150 слів англійською мовою та ключові слова (до п’яти слів, розділених крапкою з комою), шрифт Times New Roman, кегль 10.
ЦИТУВАННЯ
Посилаючись на бібліографічне джерело у тексті наукової праці, будь ласка, вкажіть прізвище автора мовою оригіналу публікації, рік публікації та сторінку, якої стосується конкретне посилання, наприклад: (Popović 1985: 57), (Тростинська 2014: 147).
Ілюстрації та таблиці: нумеруються арабськими цифрами; використовується також нумерація таблиць/ілюстрацій, наприклад: Таблиця 1.
ЛІТЕРАТУРА
У рукописі, що подається на кирилиці, спочатку в алфавітному порядку вказується використана література кириличною абеткою, а потім – література латинським письмом; для рукописів, написаних мовою з латинською графічною системою, застосовується зворотний порядок. У списку використаної літератури одиниці розташовуються за прізвищем (першим) автором.
Включаються лише цитовані або перефразовані заголовки.
У разі використання кількох робіт одного автора того самого року видання, бібліографічні одиниці слід розташовувати в алфавітному/абетковому порядку назви твору, а в кожній одиниці після року слід позначити a, b, c тощо. У тексті ці одиниці завжди мають містити посилання з додатковою літерою, наприклад: (Popović 2013a: 142; Popović 2013b: 195).
Нижче подано детальні вказівки щодо цитування бібліографічних одиниць.
Назви книг, журналів і антологій виділяються курсивом.
Авторська книга
Крижанівська, О. 2010. Історія українського кіно. Історична фонетика. Альма-матер. Академія. Київ.
Немає відомостей про автора
Великий тлумачний словник сучасної української мови. 2005. Упор. Бусел, В. Т. Перун. Київ/Ірпінь.
Робота, вміщена в антології, журналі, розділ у книзі
Popović, M.; Trostinska, R. 1995. Alograf – grafem – grafemem (i principi pravopisa hrvatskog, ruskog i ukrajinskog) у: Filologija 24-25. 291-296.
Енциклопедія або лексикон
Ukrajina. 2009. Hrvatska opća enciklopedija. Gl. ur. Ravlić, Slaven. Leksikografski zavod Zagreb.
Інтернет-посилання
Popović, M.; Trostinska, R. Suvremeni hrvatski standardni jezik prema suvremenim istočnoslavenskim standardnim jezicima (sustavi vokalnih fonema, grafija). Zagreb. https://hrcak.srce.hr/clanak/142492 (дата доступу – дата завантаження).
Список джерел і літератури наводиться в кінці статті, перед анотацією англійською мовою.
Зверніть увагу!
Редколегія не несе відповідальності за твердження та точки зору, представлені в окремих пунктах робіт. Рукописи, які не відповідають технічним вимогам редакції, не приймаються до друку, вони повертаються автору на доопрацювання та узгодження з вимогами. Автори зобов’язані доопрацювати статтю відповідно до вказівок рецензентів.
Відредагований згідно з вимогами щодо оформлення та вичитаний на предмет помилок і друкарських огріхів рукопис слід надіслати до редакції до 1 грудня 2024 року у форматі Word.docx на адресу ukrajinistika.ffzg@gmail.com . Авторам надійде повідомлення, якщо їхня стаття прийнята до рецензування та публікації упродовж трьох місяців з моменту отримання рукопису, тобто до 1 березня 2025 року.
Надсилаючи електронний лист, у темі вказуйте ім’я автора та назву статті, наприклад: Леся Петровська. Труднощі в опануванні хорватської мови українцями серед дорослих аудиторії: комунікативні бар’єри; Silvija Graljuk, Kristijan Dobroslav Zuzija: Komparativna analiza deminutiva i augmentativa u ukrajinskom i hrvatskom standardnom jeziku: morfološki i kontekstualno-semantički aspekt.
У назві Word-документа слід навести ім’я (або імена) автора: прізвище, ім’я, наприклад: (Петровська, Леся), (Graljuk, Silvija; Zuzija, Kristijan Dobroslav).
•
Приклад оформлення наукової праці:
Milenko Popović
Filozofski fakultet Zagreb
U ovome se članku (u kojemu su u literaturi navedena tri naša članka (M. Popović, R. Trostinska), koji, dakako, imaju svaki svoju literaturu), ukratko, kontrastivno donose podatci u vezi s latiničnim pismom i grafijom, primijenjenima u bilježenju standardnoga, južnoslavenskoga, hrvatskoga jezika, i s ćiriličnim pismom i grafijom, primijenjenima u bilježenju standardnoga, istočnoslavenskoga, ukrajinskoga jezika (s osvrtom na druga dva istočnoslavenska jezika – ruski i bjeloruski).
Za fonetsku su transkripciju u uglatim zagradama i fonemnu u kosim upotrijebljena uglavnom latinična slova hrvatske abecede, četiri poljskoga alfabeta, dva ćirilična i jedno grčko – sáma, ili u kombinacijama, ili s nekim dodatnim označiteljima (što je sve objašnjeno pri njihovoj uporabi u tekstu) – tako da će se, osim slovā hrvatske abecede, u uglatim i kosim zagradama naći: ié, iê, iē, ĭ, ŭ, ę, ǫ, ey, ei, ye, y, ŋ, ъ, ь, a, λ, ə, ł, ś, ź, γ, γ, ŗ.
Ključne riječi: grafije; grafememi; sintagmofonem; paradigmofonem
HRVATSKI-UKRAJINSKI
PISMA. GRAFIJE
(S OSVRTOM NA RUSKI I BJELORUSKI)
Suvremeni se hrvatski standardni jezik temelji na novoštokavštini hrvatskoga štokavskoga narječja.
Službeno je pismo u Hrvatskoj latinica, a slova su hrvatske latinične abecede: a, b, c, č, ć, d, dž, đ, e, f, g, h, i, j, k, l, lj, m, n, nj, o, p, r, s, š, t, u, v, z, ž.
Od 30 navedenih, pet slova služi za bilježenje vokala. Ona su, navedena abecednim redoslijedom, uvijek grafemi samo vokalnih fonema: /a/, /e/, /i/, /o/, /u/.
Primjedbe:
1. Vidi se da u hrvatskoj latiničnoj abecedi nema posebnih slova-grafema za bilježenje refleksā nekadašnjega kratkoga i dugoga jata.
2. Vidi se da su među slovima za bilježenje konsonanata tri dvoslovna slova / digrama – tri dvoslovna grafema (abecednim redoslijedom): dž, lj, nj – u fonetskoj i fonemnoj transkripciji u ovome članku zabilježena su kao: [ǯ] / /ǯ/, [l’] / /l’/, [n’] / /n’/.
(…)
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ ЛАТИНИЦЕЮ
- Popović, M.; Trostinska, R. 1995. Alograf – grafem – grafemem (i principi pravopisa hrvatskog, ruskog i ukrajinskog) u: Filologija 24-25. 291-296.
- Popović, M.; Trostinska, R. 2006. Ukrajinski jezik (u usporedbi s ruskim i hrvatskim) u: Hrvatska revija 2. 34-45.
- Popović, M.; Trostinska, R. 2012. Suvremeni hrvatski standardni jezik prema suvremenim istočnoslavenskim standardnim jezicima (sustavi vokalnih fonema, grafija) u: Rasprave Instituta za hrvatski jezik i jezikoslovlje 38/1. 157-173.
- Škarić, І. 1996. Što s hrvatskim standardnim refleksom dugoga staroga jata? u: Govor, XIII, 2. 1-23.
- Trostinska, R. 2007. Ukrajinski u: Hrvatski pravopis (Badurina i dr.). Matica hrvatska. Zagreb. 302-303.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ КИРИЛИЦЕЮ
- Бевзенко, C. П. та ін. 1978. Історія української мови: Морфологія. Наукова думка. Київ.
- Беларуская граматика: Частка 1. Фаналогія. Арфаэпія. Марфалогія. Словаутварэнне. Націск. 1985. Упор. Атраховіч, К. К.; Булахаў, М. Г. Навука і тэхніка. Мінск.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. 2005. Упор. Бусел, В. Т. Перун. Київ/Ірпінь.
- Грищенко, А. П. та ін. 1972. Сучасна українська літературна мова. Вища школа. Київ.
- Карпенко, Я. О. 1996. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови: Учбовий посібник для студентів філологічних факультетів. Одес. держ. ун-тет. Одеса.
- Ломтев, Т. П. 1956. Грамматика белорусского язика: Пособие для университетов и педагогических институтов. Государ, учебно-педагог. изд. Москва.
- Словник української мови, I-ХI, 1970-1980. Наукова думка. Київ.
- Сучасна українська літературна мова: Кн. І. Вступ. Фонетика. 1969. Наукова думка. Київ.
- Украинская грамматика. 1986. Упор. Русанівський, В. М. Наукова думка. Київ.
CROATIAN – UKRAINIAN
WRITING SYSTEMS. SCRIPTS
(WITH REFERENCE TO RUSSIAN AND BELARUSIAN)
The article contrastively compares the script and orthography principles in use in Croatian Latin alphabet, and the principles and script use in Cyrillic alphabets of East Slavic languages – Ukrainian, Russian and Belarusian.
Keywords: scripts; graphememes; syntagmophoneme; paradigmophoneme
🙞•🙜
Приклад оформлення наукової праці:
Міленко Попович, Раїса Тростинська
Філософський факультет
Загребський університет (Хорватія)
Порівняльна характеристика системи вокалізму сучасної хорватської літературної (стандартної) мови і систем вокалізму сучасних східнослов’янських літературних мов. У статті на синхронному рівні (з екскурсами в діахронію) порівнюються система вокалізму сучасної хорватської літературної мови і системи вокалізму сучасних східнослов’янських літературних мов, відзначаються збіги й розбіжності при реалізації голосних і складотворних сонорних приголосних фонем, успадкованих з праслов’янської мови, з чого видно, що результати фонетичних процесів, які відбувалися ще в часи спільнослов’янської єдності або починалися в період її розпаду, споріднюють досліджувані слов’янські мови, а результати пізніших фонетичних процесів їх віддаляють.
Ключові слова: хорватська; українська; російська; білоруська; фонологія
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ВОКАЛІЗМУ СУЧАСНОЇ ХОРВАТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ (СТАНДАРТНОЇ) МОВИ І СИСТЕМ ВОКАЛІЗМУ СУЧАСНИХ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ МОВ
Хорватська мова належить до південнослов’янських мов, українська, російська і білоруська становлять групу східнослов’янських, хоч у прадалекому минулому, як засвідчує Повість врем’янних літ і збережені ойконіми, гідроніми, ороніми на території України, а в Хорватії й досі побутуючі топоніми: Kijevo, Vinica, Žitnik та ін., хорватські племена проживалиі на теренах України (Русі), які залишили і в VII ст. вже з’явилися на Балканах.
Витоки хорватської мови хорватські вчені вбачають у протохорватських діалектах праслов’янської мови (вона остаточно розпалася в VI ст.), на основі яких сформувалися три окремих хорватських наріччя: чакавське, штокавське і кайкавське (назви наріч відповідають питальним займенникам: ča, što, kaj) зі своїми фонетичними і граматичними (а й лексичними) особливостями. (…)
До появи статті Д. Брозовича вважалося, що в сучасній хорватській мові 5 голосних фонем, не допускалася можливість існування дифтонгічної фонеми, тобто дифтонгічного рефлексу колишнього довгого ятя (чому сприяв і спосіб його написання літерами: ije, хоч раніше (і в XIX ст.) писали: ie (Brozović 1972: 65).
Ю. Шевельов дійшов висновку, що «фонологічний розвиток української мови простежується від VII ст.» (Шевельов 2002: 47), як і білоруської та російської мов, такого ж висновку, як уже було сказано, дійшли й хорватські вчені відносно першоджерел хорватської мови.
(…)
Література
1. Брицин, М. Я.; Жовтобрюх, М. А.; Майборода, А. В. 1987. Порівняльна граматика української і російської мов. Вища школа. Київ.
2. Карпенко, Ю. О. 1996. Фонетика і фонологія сучасної української мови. Учбовий посібник для студентів філологічних факультетів. Одеський держ. ун-тет. Одеса.
3. Ломтев, Т. П. 1956. Грамматика белорусского языка. Гос. уч.-педаг. изд-во Министерства просвещения Р.С.Ф.С.Р. Москва.
4. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика 1969. За заг. ред. академіка І. К. Білодіда. Наукова думка. Київ.
5. Тростинська, Р.; Попович, М. 2006. Українська і хорватська літературні мови (фонологічні, морфонологічні, морфологічні проблеми) у: Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. Випуск 6. Бібліотека українця. Київ. 167-177.
6. Шевельов, Ю. 2002. Історична фонологія української мови. Акта. Харків.
Literatura
1. Brozović, D. 1972.-1973. O ortoepskoj vrijednosti dugoga i produženog ijekavskog jata u: Jezik, Br. 3-5. Hrvatsko filološko društvo u Zagrebu. Zagreb. 65-74, 106-118, 142-149.
2. Moguš, M. 2010. Povijesna fonologija hrvatskoga jezika. Školska knjiga. Zagreb.
3. Popović, M; Trostinska, R. 1995. Alograf – grafem – grafemem (i principi pravopisa hrvatskog, ruskog i ukrajinskog) u: Filologija, Br. 23-24. Zagreb. 291-296.
4. Popović, M.; Trostinska, R. 2005. I fonem je znak u: Od fonetike do etike (zbornik radova). Disput. Zagreb. 75-81.
5. Škarić, I. 1996. Što s hrvatskim standardnim refleksom dugoga staroga jata? u: Govor. XIII. 12. Zagreb. 1-23.
COMPARATIVE ANALYSIS OF THE VOWEL SYSTEM OF THE MODERN LITERARY (STANDARD) CROATIAN LANGUAGE AND THE VOWEL SYSTEMS OF MODERN EASTERN-SLAVIC LITERARY LANGUAGES.
The article compares the vowel system of the contemporary Croatian standard language and the vowel systems of contemporary East Slavic languages on the synchronic level (occasionally references the diachronic level as well), it points out similarities and differences in the realization of vowel and consonant syllabic liquid phonemes, inherited from Proto-Slavic.
Key words: Croatian language, Ukrainian language, Russian language, Belarusian language, phonology
